Епідейктична промова - id-1112-415

Епідейктична промова - це урочиста промова, "промова хвали чи хули", що предметом «має ганебне або прекрасне»( за Арістотелем); апелює до активних людських почуттів, має за мету створити у адресата певний емоційний стан, певний настрій: задоволення, гордість, радість, насолоду або обурення, гнів, презирство, сором, жаль, скорботу, співчуття, розчулення тощо. Як правило, епідейктична промова містить оцінку чого/кого-небудь і буває присвячена або певній актуальній ситуації чи особі, або нагоді висловитись в зв’язку з певною подією(виступи, напуття, подяки, «ювілейні промови», слово у відповідь тощо). Одним із видів епідейктичної промови є промова-викриття, але існують і види такої промови, в яких є лише елементи викриття: промова-критика, - осуд, - кепкуваня, - напуття тощо. Найгіршим в сенсі «хули» варіантом промови можна вважати промову-зневагу, промову-образу.

Жанри: вітання, урочисте слово, жалобне слово, презентація, напуття, подяка, тост, заклик, виклик, викриття, критика, протест тощо.

Тезою епідейктичної промови є оціночне судження, що виражає ставлення мовця до об’єкта промови і цінності мовця та аудиторії. Промова починається зі згадки про випадок чи предмет промови («вітаючи ювіляра..», «починаючи презентацію/ свій виступ…», «з нагоди видання../зустрічі../початку.. тощо»), промова може бути продовжена описом об’єкта, певних його якостей, а також подій, фактів, наведенням аргументів, обґрунтувань, інтерпретацій тощо. Закінчується така промова, як правило, побажаннями (це можуть бути і прокляття) – об’єкту, аудиторії, собі чи загальними(«хотілося б вірити..», «будемо сподіватись..» тощо). Але промова може закінчуватись і обіцяннями, присяганнями, закликами тощо.

Епідейктична промова передбачає емоційність і образність, іноді, навіть, пафос, а відтак - і використання гіпербол, епітетів, метафор, порівнянь – всього «арсеналу художнього слова» та урочистого «високого» стилю, і в міру урочистої тональності промовлення.
Написати епідейктичну промову ("промова хвали чи хули") на честь одного з днів тижня. Обсяг власне промови: 0.5-1 сторінка А4 (не більше! титулка – не потрібна – просто текст і прізвище автора); день тижня обираєте самі (за бажання, можете написати про 29 лютого, чи 31 грудня, або 1 січня, 1 вересня, або п’ятницю, 13-те тощо), можете його хвалити чи лаяти, або і те, і те, але пам’ятаймо, що епідейктична промова це завжди промова урочиста. Крім, цього потрібно придумати (або використати загальновідомий вислів) і написати девіз дня, який навести перед промовою. Наприклад:

Девіз дня: Понеділок – все ще попереду! Або: Понеділок – день після неділі! Або: Понеділок – день важкий!(загальновідоме, банальне) тощо.

Закінчуємо промову побажанням (можна – тостом чи закликом на честь дня) дню, собі чи аудиторії.

Закінчуємо роботу аналізом (дуже коротким!), що було легко/важко і як вийшли з ситуації.