Як сформулювати наукову новизну в дисертації

Наукова новизна дисертації є сукупністю нових теоретичних або практичних результатів, отриманих автором у процесі дослідження. Ці результати мають розширювати наукові знання, уточнювати відомі положення, пропонувати нові способи розв’язання проблеми або вдосконалювати наявні методи й підходи.

Новизна стосується не теми дисертації загалом, а конкретних результатів дослідження. Навіть якщо обрана тема раніше досліджувалася іншими авторами, дисертація може містити нові висновки, класифікації, моделі, методи, критерії або рекомендації. Тому формулювання «тема раніше не досліджувалася» саме по собі не розкриває змісту наукової новизни.

Залежно від напряму та характеру роботи новим науковим результатом може бути:

• розроблене теоретичне положення;
• запропонована класифікація або типологія;
• уточнене визначення наукового поняття;
• виявлена закономірність або залежність;
• розроблений метод, модель або алгоритм;
• удосконалений механізм;
• доповнена система принципів, критеріїв або показників;
• нові рекомендації щодо розв’язання певної наукової або практичної проблеми;
• введені в науковий обіг дані, документи або результати досліджень.

Наукова новизна може мати різний ступінь. В одних випадках автор пропонує принципово новий результат, який раніше не був описаний у науковій літературі. В інших випадках дослідник уточнює, доповнює або розвиває вже наявні наукові положення.

Абсолютна новизна передбачає отримання результату, який не має прямих аналогів у попередніх дослідженнях. Наприклад, автор може вперше встановити певну закономірність, розробити новий метод або запропонувати науково обґрунтовану класифікацію.

Відносна новизна пов’язана з удосконаленням відомих положень. Вона може полягати в уточненні поняття, доповненні наявної класифікації, адаптації методу до нових умов або розвитку наукового підходу. Такі результати також мають наукове значення, якщо автор чітко показує, які саме зміни було внесено та чим запропонований результат відрізняється від попередніх розробок.

Отже, наукова новизна має відповідати на три основні питання: який результат отримано, у чому полягає його новий зміст і чим він відрізняється від уже відомих наукових положень.

На якому етапі формулювати наукову новизну

Наукову новизну не можна сформулювати лише на підставі теми або попереднього плану дисертації. На початковому етапі дослідник може визначити передбачувані нові результати, однак остаточну редакцію цього розділу готують після завершення основної частини роботи та аналізу отриманих результатів.

Попереднє визначення наукової новизни необхідне вже під час підготовки програми дослідження. Воно допомагає зрозуміти, який науковий результат планується отримати, на яких невирішених питаннях слід зосередитися та чим робота відрізнятиметься від уже опублікованих досліджень.

На початковому етапі доцільно:

1. Опрацювати основні наукові праці з обраної теми.
2. Визначити, які аспекти проблеми вже достатньо досліджені.
3. Виявити дискусійні, недостатньо розроблені або невирішені питання.
4. Встановити обмеження наявних теорій, методів і підходів.
5. Визначити передбачуваний особистий внесок автора.
6. Сформулювати попередні положення наукової новизни.

Такі формулювання мають робочий характер. У процесі підготовки дисертації їх можна уточнювати, доповнювати або вилучати. Іноді результат, який спочатку вважався новим, уже був отриманий іншим дослідником. В інших випадках у процесі аналізу з’являються додаткові висновки, які не були передбачені на початковому етапі.

Остаточно формулювати наукову новизну рекомендується після завершення теоретичної та практичної частин дисертації. На цьому етапі автор уже може зіставити власні висновки з результатами інших дослідників і обґрунтовано визначити ступінь їхньої новизни.

Робота над остаточними формулюваннями охоплює кілька етапів.

1. Виокремлення основних результатів дисертації

Насамперед необхідно визначити, які висновки мають самостійне наукове значення. Не кожне спостереження, розрахунок або пропозицію доцільно включати до положень наукової новизни. У цьому розділі відображають лише найсуттєвіші результати дослідження.

2. Зіставлення з науковою літературою

Кожен отриманий результат необхідно порівняти з раніше опублікованими науковими положеннями. Таке зіставлення дає змогу встановити, чи є висновок принципово новим, чи вдосконалює або розвиває наявний підхід.

3. Визначення особистого внеску автора

Необхідно відокремити власні результати від положень, запозичених із наукової літератури, нормативних документів, статистичних матеріалів та інших джерел. У формулюваннях новизни має бути чітко відображено, що саме запропонував, уточнив або обґрунтував автор.

4. Встановлення ступеня новизни

Для кожного положення необхідно визначити, до якої категорії воно належить:

• отримано вперше;
• удосконалено;
• набуло подальшого розвитку.

Обрана категорія має відповідати реальному змісту результату та бути підтверджена аналізом попередніх досліджень.

5. Перевірка відповідності змісту дисертації

Усі положення наукової новизни мають бути розкриті та належним чином обґрунтовані в основній частині роботи. Не можна включати результати, які лише згадуються в тексті, але не підтверджені аргументами, розрахунками, фактичними даними або результатами проведеного аналізу.

6. Узгодження з метою, завданнями та висновками

Наукова новизна має логічно випливати з поставлених завдань і відображатися в загальних висновках дисертації. Кожне положення новизни повинно відповідати конкретному результату виконання одного або кількох завдань дослідження.

Отже, попередні положення наукової новизни формують на початку дослідження, а їх остаточну редакцію готують після отримання, перевірки та систематизації результатів.

Структура формулювання наукової новизни

Кожне положення наукової новизни має бути конкретним, змістовним і зрозумілим. Формулювання повинно відображати не лише факт отримання результату, а й розкривати його зміст, відмінність від уже відомих положень і значення для науки або практики.

Повноцінне положення наукової новизни зазвичай містить такі елементи:

1. Ступінь новизни

На початку формулювання зазначають, чи є результат принципово новим, удосконаленим або таким, що розвиває наявні наукові положення.

Для цього використовують такі конструкції:

• «вперше розроблено»;
• «вперше обґрунтовано»;
• «удосконалено метод»;
• «уточнено визначення»;
• «набули подальшого розвитку положення»;
• «доповнено класифікацію».
  2. Назва конкретного результату

Необхідно точно зазначити, що саме було отримано автором. Це може бути метод, модель, класифікація, визначення, механізм, система критеріїв, концепція, підхід або рекомендація.

Варто писати не «отримано нові результати», а, наприклад:

• розроблено модель;
• запропоновано класифікацію;
• обґрунтовано механізм;
• уточнено поняття;
• виявлено закономірність;
• доповнено систему принципів.
  3. Зміст результату

Після зазначення результату необхідно стисло розкрити його сутність. Автор має показати, які елементи містить запропонована модель, за якими критеріями побудовано класифікацію або в чому полягає вдосконалення методу.

4. Відмінність від наявних підходів

Формулювання має пояснювати, чим авторський результат відрізняється від уже відомих розробок. Для цього можна використовувати такі конструкції:

• «на відміну від наявних підходів»;
• «особливістю запропонованої моделі є»;
• «відмінність розробленого методу полягає в»;
• «запропонований підхід додатково враховує»;
• «на відміну від раніше запропонованих класифікацій».
  5. Наукове або практичне значення

За потреби у формулюванні зазначають, які можливості забезпечує отриманий результат. Наприклад, він може підвищити точність оцінювання, розширити можливості аналізу, усунути прогалину в теорії або вдосконалити процес ухвалення рішень.

Універсальну структуру положення наукової новизни можна подати так:

«Ступінь новизни + конкретний результат + його основний зміст + відмінність від наявних підходів + значення результату».

Приклад з дисертації з менеджменту:

«Удосконалено методичний підхід до оцінювання ефективності управління підприємством, який, на відміну від наявних підходів, передбачає комплексне врахування фінансових, кадрових і цифрових показників, що дає змогу підвищити обґрунтованість управлінських рішень».

Під час формулювання наукової новизни слід дотримуватися кількох правил:

• кожне положення має містити один основний результат;
• формулювання повинно бути конкретним і доказовим;
• необхідно уникати загальних фраз;
• результат має відповідати змісту дисертації;
• відмінність від наявних досліджень повинна бути зрозумілою з тексту;
• положення бажано розташовувати відповідно до ступеня їхньої значущості;
• формулювання не повинні дублювати мету та завдання дослідження.

Невдале формулювання:

«У дисертації розглянуто сучасні підходи до управління персоналом».

Така фраза описує виконану роботу, але не відображає нового наукового результату.

Точніший варіант:

«Набула подальшого розвитку класифікація методів управління персоналом завдяки виокремленню цифрових, адаптаційних і мотиваційних методів, застосування яких залежить від рівня технологічної зрілості підприємства».

У цьому випадку зазначено ступінь новизни, конкретний результат і зміст авторського доповнення.

Які формулювання використовувати

Для опису наукової новизни найчастіше застосовують три групи формулювань: «вперше», «удосконалено» та «набуло подальшого розвитку». Вибір відповідної конструкції залежить від ступеня самостійності й оригінальності отриманого результату.

Вперше

Слово «вперше» використовують у тому разі, якщо автор отримав результат, який раніше не був представлений у наукових публікаціях або не застосовувався до відповідного об’єкта дослідження.

До таких результатів можуть належати:

• нова теорія або концепція;
• уперше встановлена закономірність;
• оригінальна модель;
• новий метод дослідження;
• авторська класифікація;
• матеріали, уперше введені в науковий обіг;
• новий механізм розв’язання наукової проблеми.

Для опису таких результатів доцільно використовувати такі конструкції:

• уперше розроблено;
• уперше запропоновано;
• уперше обґрунтовано;
• уперше виявлено;
• уперше встановлено;
• уперше сформульовано;
• уперше систематизовано;
• уперше введено в науковий обіг.

Приклад:

«Уперше розроблено модель взаємодії органів публічної влади у сфері запобігання домашньому насильству, яка поєднує організаційний, інформаційний і контрольний рівні координації».

Слово «вперше» слід використовувати обережно. Перед включенням такого формулювання необхідно провести ґрунтовний аналіз наукової літератури та переконатися, що аналогічний результат раніше справді не був представлений.

Недостатньо написати:

«Уперше досліджено особливості діяльності організації».

Сам факт розгляду певної теми ще не підтверджує наявності нового наукового результату. Необхідно зазначити, що саме було виявлено, розроблено або обґрунтовано.

Удосконалено

Формулювання «удосконалено» застосовують, якщо автор змінив, доповнив або поліпшив уже наявний метод, механізм, модель, класифікацію чи систему показників.

Удосконалення має бути суттєвим. Просту зміну назви, послідовності елементів або незначне доповнення не завжди можна розглядати як самостійний науковий результат.

До удосконалених результатів можуть належати:

• доповнений методичний підхід;
• розширена класифікація;
• змінена модель;
• уточнений механізм;
• доповнена система критеріїв;
• поліпшений алгоритм;
• адаптована методика.

Для формулювання можна використовувати такі конструкції:

• удосконалено метод;
• удосконалено модель;
• доповнено класифікацію;
• розширено систему критеріїв;
• уточнено механізм;
• конкретизовано алгоритм;
• адаптовано методичний підхід.

Приклад:

«Удосконалено класифікацію чинників конкурентоспроможності підприємства шляхом їх поділу за джерелом виникнення, тривалістю впливу та можливістю управлінського регулювання».

У такому формулюванні важливо зазначити, завдяки чому саме було вдосконалено наявний результат.

Набуло подальшого розвитку

Таке формулювання застосовують, якщо автор розвиває вже відомі теоретичні положення, уточнює зміст понять, доповнює систему принципів або розширює наявний науковий підхід.

До результатів, які набули подальшого розвитку, можуть належати:

• визначення наукових понять;
• теоретичні положення;
• наукові підходи;
• системи принципів;
• уявлення про функції певного явища;
• положення щодо взаємозв’язку окремих процесів;
• критерії оцінювання.

У таких випадках використовують конструкції:

• набуло подальшого розвитку визначення;
• набули подальшого розвитку теоретичні положення;
• розвинуто науковий підхід;
• доповнено розуміння сутності явища;
• конкретизовано зміст поняття;
• розширено систему принципів;
• розвинуто положення щодо взаємозв’язку процесів.

Приклад:

«Набуло подальшого розвитку визначення цифрової трансформації підприємства, яку запропоновано розглядати не лише як упровадження технологій, а й як комплексну зміну управлінських процесів, організаційної структури та моделі взаємодії зі споживачами».

Під час використання цієї конструкції необхідно показати, які саме нові елементи автор додав до наявного наукового положення.

Формулювання «вперше», «удосконалено» та «набуло подальшого розвитку» не слід обирати довільно. Вони відображають різний ступінь наукової новизни:

1. «Вперше» означає отримання принципово нового результату.
2. «Удосконалено» вказує на суттєву зміну наявної розробки.
3. «Набуло подальшого розвитку» означає доповнення, уточнення або поглиблення відомих положень.

Правильний вибір формулювання дає змогу об’єктивно відобразити внесок автора та уникнути необґрунтованого перебільшення результатів дослідження.

Висновки

Наукова новизна має відображати конкретні результати дослідження, а не перелік дій, виконаних автором. У її формулюваннях необхідно зазначити, що саме було розроблено, уточнено або вдосконалено, чим авторська пропозиція відрізняється від відомих підходів і яке значення вона має для науки чи практики.

Якісно підготовлений розділ наукової новизни має бути логічно пов’язаний із метою, завданнями, основною частиною та висновками дисертації. Усі заявлені положення повинні бути доказовими, термінологічно точними та відповідати реальному особистому внеску автора. Перед остаточним оформленням їх необхідно перевірити з огляду на зміст, ступінь новизни та наявність відповідного обґрунтування в тексті дослідження.