Найпоширеніші помилки під час створення курсової роботи

Сьогодні ми говоритимемо про те, чого бояться усі студенти. А саме про курсову роботу, точніше, обговоримо найпоширеніші помилки при її написанні. Навіщо це треба? Насамперед, щоб зберегти свою нервову систему і не повторити помилок інших студентів, рятуючи себе тим самим від численних переробок, викладацького обурення та низьких оцінок.

Топ-5 помилок при написанні курсової

  1. Відсутність обов’язкових елементів у вступі. Курсова робота гарантовано повернеться на доопрацювання, якщо не сформульовані у введенні актуальність, мета, предмет та об’єкт, а також завдання. Ці елементи зустрічаються у всіх курсових роботах без винятку. Однак ВНЗ або викладачі просять доповнити запровадження методологією, науковою чи практичною значимістю, описом структури, першоджерел або ступеня вивченості вибраної проблеми. Повний перелік того, що є обов’язковим для вашої курсової, знаходиться в методичці. Тому відразу взявши її у викладача або на кафедрі, ви позбавите себе внесення незліченних правок. Корисно також звернути увагу на вимоги до оформлення, що містяться в методички, а саме як підписуються таблиці та малюнки, порядок і принцип опису джерел у списку, ширина полів та інші моменти. Введення та оформлення тексту – це те, на що в першу чергу подивиться перевіряючий.
  2. Відсутність або розбіжність посилань та реальних джерел літератури. Без наявності посилань курсова робота гарантовано не буде прийнята. Але розставити їх у хаотичному порядку явно замало, щоб піти викладацьку перевірку. Посилання мають ще співпадати зі списком. На чому легко проколотися? Посилання біля сучасної статистики надсилає на книгу двадцятирічної давності. Або, цитуючи вченого із зазначенням його прізвища, поруч ставиться виноска на наукову працю зовсім іншої людини. Видають студента та посилання на неіснуючі сторінки.
  3. Використання застарілої літератури. Неможливо написати курсову на актуальну, сучасну тему, цитуючи джерела початку ХХ ст. Які роки краще брати знову ж таки зазначено в методичних рекомендаціях. Як правило, якщо відбирати книги та статті, видані за останні 3-5 років, якщо не йдеться про останні нововведення у законодавстві або в інших сферах, то цього буде достатньо для того, щоб інформація з них вважалася актуальною.
  4. Чи не розкрита тема роботи. Об’єм курсової невеликий, приблизно 30-40 сторінок. Тому “вода” в ній помітна особливо явно. Писати треба чітко і не відхиляючись від теми як самої роботи, і того параграфа, який створюється.
  5. Плагіат. Тут головне правило – не брати велику кількість тексту з одного джерела і тим більше чужої студентської роботи. Курсова передбачає самостійну роботу студента. І якщо частина чужого наукового тексту ще допускається у теоретичному розділі, тільки не забувайте оформляти цитати та ставити біля них посилання, то практичний пишеться самостійно. Як джерела використовуються наукові статті, підручники, посібники, офіційна статистика та доповіді, тексти законів. Дуже негативно ставляться викладачі до інформації із блогів, спірних інтернет-ресурсів, Вікіпедії. Якщо повністю написати з нуля неможливо, використовуйте рерайт, причому робіть його вручну. В Інтернеті є багато сервісів автоматичного підвищення унікальності, але результат бездумного підбору синонімів навряд чи вас порадує.
Залишилися питання?

Спробуйте звернутися за допомогою до викладачів

Оцініть запис